Становлення України як правової держави, найвищою соціальною цінністю, в якій визнаються людина, її життя здоров’я, честь, гідність недоторканність і безпека, передбачає створення кримінального процесу, здатного забезпечити ефективну діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сфері протидії злочинності та надійну охорону прав і законних інтересів кожної особи, зокрема, збереження в таємниці важливої для неї інформації особистого характеру.
Відповідно до частини 2 статті 32 Конституції України забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Розголошення нотаріальної таємниці у правовій державі неприпустимо. З цього правила є винятки, що стосуються забезпечення ефективності кримінального судочинства. Однак, слідча і судова практика насичена фактами порушення законодавства при тимчасовому доступі до нотаріальних документів, проведенні обшуку приміщення нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса і допиту нотаріусів.
Актуальність проблеми охорони нотаріальної таємниці та застосування законодавства у цій сфері, окремі аспекти знайшли своє відображення в узагальненнях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ станом на 12 січня 2017 року.
У цьому посібнику проаналізовано правове регулювання тимчасового доступу до нотаріальних документів, проведення обшуку приміщення нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та допиту нотаріуса.
У межах кожного з обраних аспектів запропоновано алгоритм дій нотаріуса у разі звернення до нього з вимогою надати доступ до нотаріальних документів, а також при проведенні обшуку приміщення нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та при допиті нотаріуса.
Президент Нотаріальної палати України Володимир МАРЧЕНКО