07 серпня 2014

Розмір шрифту: Аб Аб Аб

Нотаріуси, які ознайомитися з Василівським районом Запорізької області надихалися красотами рідного краю не дивлячись на те, що стояла спека в день поїздки 2 серпня. Увага екскурсантів розчинилася в дивовижних історіях краю, в духовних та архітектурних пам’ятниках цієї землі. І перше враження – це Храм святителя Миколи Чудотворця (Свято - Микольський храм), який в травні 2014 року відзначив свій 208-літній ювілей.

Храм належить до Свято-Успенського жіночого монастиря у селі Приморському, заснованому в 1994 році з благословення архієпископа Запорізького і Мелітопольського Василія. Храм святителя Миколи Чудотворця – другий за значущістю з тих, що збереглися в області, - став діючим у 1986 році. Цікавою віхою в історії храму є те, що в ньому служив св. Праведний Іоанн Кронштадтський, і, за повір’ям, одне із облачень, що зберігаються в храмі, належало йому. Головна святиня монастиря – ковчежець з рештками святих мощів, який знаходиться в Свято-Микольському храмі. У ньому почивають нетлінні мощі 50-ти Святих Угодників Божих. Черничка, яка супроводжувала нас під час ознайомлення з храмом, надала можливості кожному доторкнутися до цієї святині.
 
Друга святиня – ікона Сходження Святого Духа на Апостолів в день П’ятидесятниці. Мистецтвознавці датують її серединою ХVII століття. Чернички щодня читають Закон Божий, ходять до храму Святого Миколая Чудотворця, що при монастирі, і пораються по господарству. Результати своєї праці в монастирі спрямовують на благодійність. В одному із корпусів є зала, де частують обідами бідних і голодних. Очолює Свято-Успенський жіночий монастир, ігуменя Зінаїда. Ми покидали це дивовижне духовне місто із світлими почуттями віри в добро, надії на мирне життя та квітуче майбутнє.

{igallery id=1085|cid=7|pid=1|type=category|children=0|showmenu=0|tags=|limit=0}

Далі екскурсія продовжилася до шедевра містобудування XIX століття, єдиного замку, що дійшов до нашого часу, в Запорізькій області, - до замку Попова, який розташований в районному центрі м. Василівка. З цим замком і родом Попових тісно пов’язана історія міста. Попова вважають засновником Василівки, через яку зараз проходять великі автомобільні траси, в тому числі і міжнародного значення.

Генерал Василь Степанович Попов перебував на службі у Катерини II. Раніше ця територія використовувалася кочовими племенами, а потім козаки пристосували її під свої зимовища. Василь Попов заснував тут поселення, що виросло в місто. Ліси Великого Лугу ідеально підходили для мисливських угідь. Так в околицях з’явився великий маєток. Будівництво тривало довгий час – з 1864 по 1884 рік, в цей рік замок переходить у спадщину до сина генерала – Юрія Попова. Замок будувався за проектом архітектора Мелітополя А. Агєєнко і зовні нагадував Воронцовський палац у Алупці. В центральній частині був зведений гарний чотириповерховий палац. Пізніше були побудовані три флігелі (східний, західний і північний), оглядова вежа та манеж стаєнь, по зовні нагадує Московський Кремль. В кімнатах палацу було безліч речей. Це унікальна колекція зброї, старовинна бібліотека, шедеври кращих живописців Європи. А механічні ляльки в людський зріст, які рухалися, одягнені в національний одяг, були воістину дивовижні. Окрім цього, тут було п'ятнадцять етнографічних кімнат, присвячені індійській, татарській, китайській і іншим культурам. Була також своя обсерваторія, обладнання п’ятидюймовим телескопом і рефлектором. Природно, перед палацом був розбитий парк, в якому літніми вечорами грав симфонічний оркестр. Про все це нам повідав Стойчев Валерій Михайлович - директор Василівського історико - архітектурного музею - заповідника «Садиба Попова», створеного в 1993 році. Засновником музею та його першим директором був Володимир Володимирович Мєшков.

За двадцять років своєї діяльності він створив музей-заповідник та перетворив його у великий культурний центр. Особливо треба відзначити створені ним макети палацового комплексу, які зараз знаходяться в експозиціях музею. Основна частина виставок знаходиться в західному приміщенні флігеля для прислуги, в ньому знаходиться етнографічний зал, експозиція місцевих художників і зал замку Попова: документи, фотографії, деякі предмети з його кімнат. Будівля головного палацу, на жаль, не вціліла. На сьогоднішній день від нього залишилася тільки одна вежа. Непогано збереглася будівля конюшні, каретний сарай, будівля для прислуг, садибний будинок В.С. Попова (1790 рік), господарські споруди, п’ятиметрова оглядова вежа, на якій побували нотаріуси, постояли на маленьких балкончиках, що витримують не більше трьох чоловік, помріяли, поглядаючи навкруги, та повернулися на землю.

На цьому екскурсія не закінчилися. Ми побували в підвальних приміщеннях замку, де нас очікував чоловік в одязі масона, який ознайомив нас з альтернативною версією виникнення замку. Світло нам давали свічки, які ми тримали, тіні огортали нас, було прохолодно, все це придавало таємничості підвалів і, здавалося, що оживає історія цього замку. Для чого Василю Попову знадобилося витрачати біля двох тон золота для будівництва розкішного палацу в провінційній місцевості, а не в кримських помістях, залишається тільки здогадуватися. Герб Попових – це дві пари ключів, в геральдиці – ключове місто в місці або знаходження казни, в єзотериці – хранитель таємниць, володіє потаємними знаннями, скритою від простих смертних мудрістю, великою силою та владою. Науковці приходять до самих неймовірних для себе версій щодо подій які відбуваються, де переплітаються міфи та легенди різних епох і народів, тайні товариства, секретні пошуки підземель і «Чаши Грааля» спецслужбами НКВД та Аненербе - засекреченою організацією, створеною при особистій участі Адольфа Гітлера, одним з напрямків якої було оволодіння вищими знаннями, зашифрованими і розкиданими по всім релігіям та містичним віруванням, що дає змогу подивитися на історію краю зовсім з іншого боку. Про все це розповів нам заступник директора музею – Мєшков Віктор Володимирович, син засновника музею, який запросив нас до участі в круглому столі «Сакральне Запоріжжя», який відбудеться 15 серпня 2014 року о 10-00 в «Садибі Попова».

Завершилася наша подорож в народному музеї «Еристівка», села Широке. Зустрічав нас господар музею – Козирєв Валерій Кирилович, кандидат історичних наук. Спілкувалися про степову Україну, про її традиції та звичаї після чого було гостинне частування та слова вдячності людям, які зберігають історичну спадщину.

День пролетів непомітно, трішечки сумно було розлучатися, але подорожі будуть продовжуватися, а це – нові зустрічі з дивовижною історією Запорізької області.

Голова відділення НПУ
в Запорізькій області                                                                Масловець Л.С.