За законодавством України кожен громадянин має право на свій розсуд вирішувати долю належного йому майна, а також заповідати його. При вчиненні нотаріальної дії, зокрема і посвідчення заповіту, нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Так, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон), встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Частиною другою статті 44 Закону встановлено, що визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її  здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відповідно до вимог статті 56 Закону нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. 

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. 

Однак, нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії згідно частини першої статті 46 Закону.

Детальніша інформація:
Цивільний кодекс України http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15;
Закон України «Про нотаріат» http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3425-12;
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12